Формування ключової компетентності " Вміння вчитися"

Стрічка Юлія Володимирівна,

вчитель початкових класів

І категорія

Мошнівської  загальноосвітньої школи I – III ступенів

Формування ключової компетентності

«Вміння вчитися»

Знання - це гість, а розум - це хазяїн,
у добрій спілці треба жити їм.
Хто має розум і багато знає, -
той буде довше сильним і міцним.
А, сила, що без розуму, - недужа,
бо все робити буде навмання.
Тож для творіння, для роботи,
друже, виховуй розум і бери знання.
Давид Гуліа

Компетентнісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення, особливо у початковій школі. Мета педагогічної діяльності вчителя – сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками.

Основною формою навчання є урок. У сучасній школі роль учителя в навчальному процесі полягає не лише в тому, щоб передати дітям певну суму знань, а й у тому, щоб активно залучати їх до пізнавальної діяльності, до активної співпраці, учити здобувати знання, формувати ціннісні ставлення.

Міцні знання – це результат наполегливої праці. Як заохотити до такої праці, виробити звичку до неї, навчити вміло долати труднощі, що виникають у процесі опанування знань?

Усім відома істина – діти початкових класів люблять учитись, але часто забувають: діти люблять учитися добре! І тому головне завдання учителя створити умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що я «знаю», «вмію».

За Державним стандартом початкової загальної освіти, що ввійшов у дію з 01 вересня 2012 року, навчання ґрунтується на засадах особистісного зорієнтованого і компетентнісного підходів.

З багаторічного вчительського досвіду відомо, що у кожної дитини поступово формується здатність і прагнення копіткої роботи. Одному це вдається легше, іншому важче. Але кожний наступний крок, який зробила дитина, заслуговує на похвалу, важливо переконати її в тому, що вона здатна на більше. Учителеві потрібно організувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі в навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої  можливості. І педагог повинен вчасно підтримати учня, похвалити навіть за незначний крок до пізнання.

Сьогодні необхідно, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний, а запитували, досліджували, творили, розв’язували, інтерпретували та дебатували за його змістом, тому що учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом.

Ключова компетентність уміння вчитись виявляється у здатності учня організувати і контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетентність реалізується на уроках шляхом формування мотивації навчання і здатності:

-         організувати свою працю для досягнення результату;

-         виконувати розумові операції й практичні дії;

-         володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.

Щоб процес навчання був більш емоційним, результативним, обов’язково має існувати зворотній зв’язок. Співпраця між учителем і учнями, залучення батьків до організації та проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи. Тому важлива роль відводиться нестандартним урокам із використанням інтерактивних вправ. Наприклад, це урок-гра, урок-подорож, урок-аукціон, урок-дослідження, урок-презентація проектів.

          Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції.

З метою забезпечення мотивації учіння  використовую:

·         цікавий матеріал;

·         ілюстрації;

·         дидактичні ігри;

·         вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;

·         завдання, що спонукають до пошуку значимих для учня результатів.

Крім того, компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання. Із цією метою готую для учнів алгоритм міркувань, різноманітні пам’ятки, схеми, таблиці, зразки виконання завдань. Тому, що опорні схеми, алгоритми міркувань, різноманітні пам’ятки, таблиці допомагають залучити кожного учня до активної діяльності на всіх уроках, довести уявлення з нової теми до формування понять, стійких навичок.

При цьому необхідно враховувати, що засоби навчання мають охоплювати:

·        цілісну систему завдань і вправ, доступних для учнів певної вікової категорії;

·        диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку дітей;

·        раціональне співвідношення завдань для тренування і творчого використання;

·        завдання на вільний вибір;

·        завдання, що передбачають індивідуальну роботу, роботу в парі й групі.

Попри те, що молодшим школярам важко відстоювати свою точку зору, свою позицію, ставити питання, бути ініціативними у здобуті знань, індивідуальні, парні та групові форми організації навчальної діяльності створюють ситуації, коли кожний учень має можливість висловитись, проявити себе у комунікативному процесі. Саме вони є найбільш цінними з точки зору компетентнісного підходу до навчання.

Навчання – це важка розумова праця. І щоб ця праця була успішною, вона має бути цікавою, бажаною для учнів. Причому, цікавим може бути не тільки предмет, а й спосіб пізнання. Одним із найефективніших способів пізнання є дослідницький підхід до предмета вивчення, коли не дають готових висновків, а надають змогу висунути свої гіпотези, або самостійно знайти правильну відповідь. Знання, набуті у процесі такої праці, зберігаються у пам’яті значно міцніше, оскільки вони не пасивно засвоюються, а здобуваються активними зусиллями. Ще Конфуцій свого часу наголошував: « Те що я чую, - я забуваю, те, що я бачу, - я пам’ятаю, те, що я роблю, - я розумію». Часто на уроках використовую проблемні ситуації, ставлю проблемні питання, пропоную знайти вихід із проблемної ситуації. На таких уроках ставлю учням запитання, що розвивають або продовжують обговорення, наприклад: « Що б ви могли додати?», « А яка думка в тебе?», « Хто може висловити цю точку зору іншими словами?», « Хто згоден із цією думкою?». Для того щоб на уроках робота була цікавою, діти залюбки виконували завдання, я намагаюся навчати їх у ігровій формі. Діти засвоюють матеріал і виконують завдання, рятуючи або допомагаючи казковим персонажам.

Формування предметних і ключових компетентностей вимагає від учителя застосування методів, які передбачають активну діяльність молодших школярів.

До таких належать:

·        продуктивні (вивчений матеріал застосовується на практиці);

·        евристичні або частково пошукові (окремі елементи нових знань учень знаходить завдяки розв’язанню пізнавальних завдань);

·        проблемні (учень усвідомлює проблему і знаходить шляхи її розв’язання);

·        інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, в ході якої кожний школяр осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).

Остання група методів найбільшою мірою відповідає вимогам компетентнісного навчання, оскільки організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. При цьому навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

Однак використання інтерактивних методів у початковій школі вимагає від учителя ретельного попереднього їх аналізу на предмет доступності і доцільності застосування у початкових класах, а також прогнозування результатів. При цьому слід брати до уваги, що використання інтерактивних методів вимагає від учнів певної мовної, мовленнєвої та соціальної підготовки, якої молодші школярі здебільшого ще не мають.

Для формування та розвитку пізнавальних здібностей доречним є застосування на уроках рольових ігор, що дають учневі змогу проявити свої творчі здібності, акторський талант та глибше зрозуміти матеріал, який вивчається. Правила гри організовують пізнавальну діяльність учнів, мають дидактичну, виховну, організаційну функції. На основі правил гри вчитель має можливість керувати грою, процесами пізнавальної діяльності, поведінкою учнів.

У педагогічній діяльності постійно використовую метод проектів. Він є основною технологією формування ключових життєвих компетентностей учнів. Адже працюючи над створенням проектів, вони навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно самовдосконалюватися. Метод проектів є інноваційною педагогічною методикою. Він дозволяє найповніше врахувати індивідуальні особливості кожного учня. Дозволяє розв’язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для розв’язання життєвих і особистих проблем.

      За основу системного підходу до розумового виховання і розвитку у дітей уміння вчитися  виробила таку систему: 

- постановка перспективних цілей розвитку мислення і творчих здібностей учнів; 
- досягнення тісного взаємозв'язку мовленнєвої, розумової і трудової діяльності молодших школярів;

- проведення екскурсій - спілкуванням з навколишнім середовищем; 
- творчі роботи з розвитку мовлення (складання описів, розповідей, казок, віршів); 
- стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів дитини («запитання - вузлики знань», «хвилинки-цікавинки» тощо).

         В процесі розвитку пізнавальних інтересів та творчих здібностей особливе місце посідає особистісно орієнтоване гуманне спілкування, різні прийоми заохочування допитливості, виникнення позитивних інтелектуальних почуттів (емоційність навчання), формування самостійності думки, нагромадження і осмислення цілеспрямованих спостережень, підтримка розумових зусиль дитини, розвиток асоціативного мислення, уяви. Не менш важливим є розвивальна насиченість уроку,  підтримання різними засобами дослідницьку поведінку.

         Виникнення у дітей запитань, різних пошукових дій, перевірка своїх сил у процесі пошукової діяльності, вільного вибору завдання виховує самостійне мислення. 
      Прямі засоби  формування в учнів умінь навчатися - це використання  навчальних  вправ і завдань  багатофункціонального характеру.

         Перша група: розвиток процесів сприймання, уяви, формування організаційних, логікомовленнєвих, загальнопізнавальних, оцінних і контрольних умінь і навичок.

          Друга група: виконання учнями готових і самостійно складних конструктивних, фантазійних, творчих завдань засобами слова, образу, практичної дії. 

        Третя група: включення у навчальний процес завдань комплексного характеру, у яких провідна навчальна дія підживлюється, збагачується за рахунок інших (трудові дії - музичним і віршовим супроводом, словесні творчі роботи - одночасним сприйманням живопису; орфографічні вправи - музичним ритмом та ін.). 

    Четверта група: використання всяких опор, алгоритмів, моделей (особливо тих, які створюються дітьми у співпраці з учителем і стимулюють їхні самостійні міркування, допомагають молодшим школярам переходити від конкретного до узагальненого способу дій). 

       Стимулювання та мотивація навчання є основою формування пізнавального інтересу учнів. На етапі мотивації навчальної діяльності школярів учитель має зосередити увагу, викликати інтерес. Для цього потрібно чітко, просто сформулювати зрозумілу, привабливу мету, що відповідає віковим інтересам та захопленням дітей, адже зацікавившись, учень буде налаштований на сприймання матеріалу уроку, процес пізнання та вдосконалення буде більш ефективним.

Прийоми стимулювання навчання

1. Зміст – основне джерело інтересу до самої навчальної діяльності.

Вимоги до змісту навчального матеріалу:

·        науковість;

·        зв’язок із життям;

·        систематичність і послідовність;

·        комплексний освітній, виховний і розвивальний вплив;

·        створення ситуації новизни, актуальності.

2. Пізнавальні ігри.

3. Нестандартні форми проведення уроку.

4. Аналіз життєвих ситуацій.

5. Інтерактивні технології навчання.

6. Створення ситуації успіху в навчанні.

       Для успішного формування компетентної особистості сучасний педагог повинен володіти певними якостями:

·        успішно розв’язувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;

·        усвідомлювати мету компетентнісного навчання;

·        планувати урок із використанням усього розмаїття форм і методів навчальної діяльності й насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів;

·        пов’язувати навчальний матеріал із повсякденним життям та інтересами учнів;

·        оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки продемонстровані знання і вміння, а й передусім уміння застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях.

        Реалізація освітньої компетентності « вчись вчитися» буде успішною за умови комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу, а саме: чіткого визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення навчально – методичного забезпечення, добору ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності, відповідної професійної підготовки вчителя.

Використана література

1.            Байбара Т. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти: теоретичний аспект // Початкова школа. – 2010. – № 8. – С. 46-50.

2.            Бібік Н. Компетентність і компетенції у результатах початкової освіти // Початкова школа. – 2010. – № 9. – С. 1-4.

3.            Булигіна О. Ігрові технології: шляхи забезпечення умов для інтелектуального, соціального, морального розвитку молодших школярів  // Початкове навчання та виховання. – 2009. - № 19. С. 2 – 21.

4.            Вашуленко О. Читацька компетентність молодшого школяра: теоретичний аспект // Початкова школа. – 2011. - № 1.

5.            Грицюк О. Інтерактивні технології навчання молодших школярів // Початкове навчання та виховання. – 2011. - № 8. С. 2 -10.

6.            Державний стандарт початкової загальної середньої освіти // Початкова освіта. – 2011. - № 18.

7.            Дідик О. В. Компетентнісно орієнтовне навчання // Х.: Основа. – 2010.

8.            Додусенко Н. Теоретичні аспекти проектної діяльності молодших школярів // Початкове навчання та виховання. – 2010. № 24. С. 2 – 9.

9.            Марецька Н. Компетенція чи компетентність: що ми формуємо у молодших школярів // Початкова школа. – 2007. - № 9. – С. 51-54.

10.       Онищенко Л. Формування освітньої компетентності « уміння вчитись» шляхом упровадження методики С. М. Лисенкової // Початкове навчання та виховання. 2009. - № 13. С. 14 – 18.

11.       Пономарьова К. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови // Початкова школа. – 2010. -      № 12. – С. 49-52.

       

виховна година до 80 - річчя пам'яті жертв голодомору

Тема. „ Немов прокляття ожива

         Рік тридцять третій...

         Голод... голод..." (Б. Олександрів)

Мета. Ознайомити учнів із жахливими роками голодомору в Україні. Допомогти зрозуміти душевний стан авторів творів про голодомор.

Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи.

Виховувати прагнення зберігати в пам'яті історію рідного народу.

Матеріал до уроку.    „ Хліба" ( бабусина розповідь )

Обладнання. Записи на дошці: тема уроку, план уроку;Л. Бетховен « Соната №8 Патетична» ілюстрації, хліб-сіль нарушнику, свічка.

                         

1. Вступне слово вчителя                                                                  

- Чи знаєте ви, як пахне життя?

Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Заплющіть очі!

(Проношу поміж рядами хлібину.)

- Що ви відчули?

- так це пахне хліб…. Як тепло пахне хліб!

Є тільки одне слово рівноцінне слову „ хліб". Це слово - життя. Що може бути цінніше хліба? І ніякий шмат золота не переважить крихту хліба!

Хліб усьому голова.

Так в народі кажуть.

Хліб - мир, любов, життя,

Хліб - це наша радість.

Мама зранку подає

Молочка поживного

І смачний окраєць хліба.

Теплого пшеничного.

Хліб - багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

Йшли роки, мінялись люди,

Цінності губились.

Тільки хліб — незгубна цінність,

В ньому наша сила.

Хліб — усьому голова.

Хліб — як сонце, кажуть,

Хліб - це спокій, мир, життя.

Хліб - це справжня радість.

II. Повідомлення теми уроку

- А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився.

Лише в мареннях приходив. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачили хліба у вічі.

- Мова на сьогоднішньому уроці йтиме про рік 1933...

Рік пам'ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України ГОЛОДОМОР

„Немов прокляття, ожина

Рік тридцять третій...

Голод... голод..."

(Б. Олександрів)

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя

Голодомор - бо голод був штучний, тобто організований тодішнім керівництвом для того, щоб зламати опір українських хліборобів, знищити український народ. Історики називають різні цифри жертв голодомору. Але всі вони страшні. У світі не зафіксовано голоду подібного тому. Тільки вдумайтеся: вимерло в нашому краї до 10 млн. людей. Традиційне українське село зі своїми звичаями було зруйноване.

( розгляд ілюстрацій)  

Скрізь, як говорив Т. Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і малі, ж ви, діти, промовляючи своє останнє слово в житті - „хліб". Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

- Послухайте розповіді про ці трагічні сторінки історії українського народу.

2. Читання вчителем твору „ Хліба" (бабусина розповідь)

ХЛІБА

(Бабусина розповідь.)

Зимові сутінки швидко огортають моє село. Темно. Холодно. І голодно.

— Мамо, шматочок хліба дайте!

— Спи, моя дитино, спи. Завтра тато принесе.

З горем пополам засинаємо. Але сон той такий неспокійний, ніч така довга. Сниться чудова біла паляниця. Чую її запах. Хочу взяти шматочок хліба, простягаю руки... Але це тільки сон.

Зранку з Аркадієм збираємося до школи. З'їли по декілька ложок юшки,

Яку зварили мама, вкинувши в окріп декілька промерзлих гнилих картоплин.

Трохи вгамували голод. Біжимо до школи, але настирливі думки про шматочок запашного хліба не залишають нас.

— Мамо, тату, хлібця, тільки кусочок хлібця.

— Ой, діти, мої діти, ще трішки почекайте. Прийде весна-красна, буде нам трохи легше.

Але сил чекати ту весну-рятівницю все менше й менше. Сьогодні вже зовсім знесилів Володя. Опух, не може встати, ледь-ледь говорить.

— Мамо,   мамочко,   я   дуже   хочу   молочка.   Як би   мені добре стало

відразу, якби ви дали мені трішечки молока.

Мама схоплюється з місця, де й сили беруться. Хапає склянку й біжить до сусідів. Прибігає до однієї хати.

— Тітонько Марфо, дайте молочка крапельку, Володя просить, дуже йому погано, врятуйте, дайте хоч трішечки!

— Немає, Маруся, немає...

Біжить наша мама на другий кінець села.

— Дайте молока...

— Дайте молока...

Везуть на візочку свого померлого батька.

— Царство небесне!

А вдома — згасає наша свічечка — наш Володечка. Тихо-тихо постогнує. І змовкає. І ніякого плачу навколо. Сил немає ні плакати, ні тужити. Кладемо братика на рядно, на візочок — та й на кладовище.

А вдома ще малеча пухне з голоду. Коли, нарешті, сказали, що дошкільнят можна віддати до колгоспних ясел і їх там будуть підгодовувати. Віддали Василька і Клавку.

Через декілька днів біжу до школи, а дорога проходить мимо тих ясел,

чую:

— Олю, Олю, ось візьми, це я тобі приберіг.

Василько виймає з-за пазухи малесенький клаптик паперу. Розгортаю  його, а там — справжній скарб: затірочка — борошняна кулька завбільшки з вишню.

— Їж, Олю.

          Зі слізьми змішану, ковтаю ту затірочку. Похиливши голову. Тепер уже не біжу, а ледве шкандибаю далі, до своєї школи, щоб вчити там вірші про батька Сталіна, щоб славити його з ранку й до вечора, дякувати йому за щасливе наше дитинство, а ще, всупереч всьому — чекати весни, чекати нового врожаю і ще чогось чекати, чекати.

Чекати за всіх: за Володю, який не дочекався склянки молока; за Клавку, гарнесеньку дівчинку, яка так мало прожила на білому світі: за мудрого хлопчика Аркадія, який так і не дочекався нової весни.

І ось вона — весна! Сонце потроху зігріває землю, а заодно й душі людські.

З'являється вже й молоденька лобода. Швиденько назбираємо її, насічемо та й смажимо січеники. Смачно. Веселіше починають бігати наші ніжки. Якось тримаємося.

За весною і літечко не забарилося. Ось уже й урожай пшениці час збирати. Зібрали, намолотили, змололи борошна. Мама пече хліб. Поклала паляницю на стіл і аж тепер заходиться в розпачливому запізнілому зойку:

— Дітоньки, мої дітоньки... Ви ж так просили хлібчика. Простіть мене, мої дорогі!

І такий запашний, такий жаданий хліб, политий гарячими слізьми, обпікає нам. живим, серця і душі.

- Який настрій переважає в цьому оповіданні?

- Що найбільше схвилювало ваше дитяче серденько?

- Скажіть, чому бабуся до дрібнички пам'ятає дні свого життя 1933 року?

- Як ви гадаєте, від чого застерігає ця розповідь?

- Як ви міркуєте, чи залежить щось від кожного з нас, щоб таке горе ніколи не повторилось?

3. Хвилина пам’яті ( запалимо свічку).

                    

- Страшний час ... Замучені голодом, люди мерли, і їх не було кому ховати. Їх просто вивозили за місто чи село, складали у ями і закопували... їм не ставили поминальних свічок і хрестів, їх не проводжали рідні...

- Горить свічка пам' яті...

- Підведімося, схилімо голови й пом'янімо тих, кого забрав з життя голод.

              

 4. Читання учнями напам'ять віршів

(Звучить грамзапис сонати № 8 „ Патетична" Л. Бетховена Музика притишується і на її фоні звучать вірші, які читають учні.)

1. Як глухо повсюди! Як мертво, як тихо!

   З лопатою ходить обідране лихо.

   В двори заглядає, до кожної хати.

   Голосить над вмерлими дітками мати.

Квилить, ніби чайка, і руки ламає.

Ой, горе зловісне, ой, горе безкрає!...

Ні ляльки в селі, ні малого хлоп'яти...

Лиш там, на горі, вітряки розіп'яті.

                         (Микола Щербак)

2. Це остання хлібина, остання..

  Очі горем налиті вщерть.

  Батько і діти не їли зрання

  Це остання хлібина, остання…

Після неї голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломинку.

Пильно дивиться дітвора.

3. Тату, їжте ось цю шкуринку,

   Майте жалю до нас краплинку

   Умирати вже вам пора...

   Взяв шкуринку дідусь і плаче,

   І стареча рука тремтить...

   Сиве око, сліпе, незряче.

   Але серце його козаче

   Б'ється рівно і хоче жить...

   Стали кожному крихти в горлі.

   Спазми в горлі. Немає слів.

   А над хатою - клекіт орлій,

   А на вигоні - трупи чорні,

   Там, де саваном сніг білів...

                      ( А. Гурська)

4. ... Пекельні цифри та слова

У серце б'ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій…

Голод... голод...

В історії ж пером швидким

Писались гімни і хорали,

А ці пекучі сторінки...

В руках, що виростили хліб,

5. Не залишили і зернини.

Ні, рід наш в горі не осліп –

Ти все згадаєш, Україно,

Згадай усе ти, щоб воздать

Близьким і дальнім людоморам. ...

Хоч радість легше пам'ятать.

Та треба пам'ятать і горе.

                 (Б. Олександрів)

-  А ось сумна статистика по Черкаській області. Померло від голоду 1780 жителів, опухло від недоїдання 13 тисяч. Голодувало майже 40 тисяч дітей.

( « Нова доба», 12 грудня 2000 року)

5. Спогади односельчан

- Сумні спогади і у ваших прадідусів та прабабусь.

Ось житель нашого села, Олександр Антонович Попудрібко  у своїй книзі

„ Дорога на Пісок" розповів про чорний рік в історії нашого рідного села. (Прочитайте зі своїми рідними цю книгу!)

-                 Всі ви добре знаєте ту частину нашого села, яку прозивають Пісок. Багато хто із вас проживає чи бував там на оновлених людних, зелених вулицях. Так от із 133 чоловік, які проживали в 36 хатах, після голодомору залишилося лише 36 чоловік, з них двоє старих, троє престарілих, 12 дітей, 19 -працездатних. Проживали вони вже у 12 хатах.

IV Підсумок уроку

- Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.

Молитва за Україну

(читають учні)       

На Дніпрових кручах

У полоні мрій

Бачу я квітучий       

Рідний образ твій.

На зелених схилах

Стародавня Русь

Україно мила.

За тебе молюсь.

Я молюся Богу

За дітей своїх.

За батьків стареньких.

За усіх святих.

Боже мій єдиний,

Я, Твоє дитя.

Прошу Україні

Кращого життя.

На Дніпрових кручах

У полоні мрій

Бачу я майбутній

Світлий образ твій -

Вільна і багата,

Горда, наче птах,

Україна - мати

Знана у світах.

Краю, мій краю,

Земле нащадків.

Бога благаю

За твоє щастя.

За свою долю –

Зоряну днину.

Богу молюся

За Україну!

(Михайло Ковалко)